До 150  річчя від дня народження Михайла Грушевського

Сім маловідомих фактів про Михайла Грушевського

Що з того, що ми знаємо про Михайла Грушевського не відповідає дійсності?

1. Михайло Грушевський є рекордсменом серед українських істориків за кількістю написаних праць. Його бібліографія сягає майже 2 000 позицій. Серед його найвідоміших робіт: «Історія України-Руси» та «Нарис історії українського народу»

2. 7 (20) березня члени Центральної Ради обрали Михайла Грушевського своїм головою. Рішення було прийнято без відома самого Грушевського, що свідчить про його колосальний авторитет. На той час Грушевський навіть знаходився поза Україною але повернувся, щоб обійняти посаду.

3. За своїми переконаннями М. Грушевський тяжів до Партії лівих соціалістів-революціонерів.

4. Завдяки симпатіям М. Грушевського до лівих есерів, які в той час знаходилися на керівних посадах в українському Раднаркомі, у 1923 році під його керівництво були передані всі історичні установи, об’єднані в Академію наук.

5. Михайло Грушевський ніколи не був Президентом України. Він очолював Центральну Раду, яка, фактично, виконувала функції уряду. Таким чином, його скоріше можна назвати головою парламенту, але аж ніяк не президентом.

6. Грушевський тяжів до народницької історіографії. Так його визначили наступники. Зокрема секретар Центральної ради Євген Онацький, у нарисах, які називалися «Портрети в профіль» нарис про Грушевського назвав «Чесність з народом».

7. Грушевський не був противником створення української армії. Просто він розумів, що перефарбувати колишню царську армію на українську не вийде. Водночас при ньому діяли частини Народної міліції, аналогу сучасної Національної гвардії.

Україна вшанує 75-ті роковини трагедії Бабиного Яру

    Минає 75 років від однієї з трагічних сторінок історії Голокосту в України - масового вбивства євреїв 29 - 30 вересня 1941 року у Бабиному Яру в Києві. 

Довідка: Під час німецької окупації Києва у 1941—1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів нацистами євреїв та ромів, радянських військовополонених, в’язнів Сирецького концтабору, а також радянських підпільників, членів Організації українських націоналістів, душевнохворих, заручників, «саботажників», порушників комендантської години та інших. Лише за два дні, 29 та 30 вересня 1941 року, зондеркоманда 4а айзнатцгрупи С під керівництвом штандартенфюрера СС Пауля Блобеля за участі 45-го і 303-го батальйонів німецької поліції розстріляли там майже 34 тисячі євреїв.

Масові розстріли у Бабиному Яру та розташованому поруч із ним Сирецькому концтаборі проводилися аж до звільнення Києва від окупації. У 1941—1943 роках тут розстріляно 621 члена ОУН, серед них відому поетесу Олену Телігу. Усього протягом двох років у Бабиному Яру було розстріляно від 100 до 150 тисяч осіб, дві третини з яких склали євреї. Перед відступом нацисти примусили в’язнів Сирецького табору викопувати та спалювати трупи.

Детальніше про Бабин Яр, і зокрема про історію та проблеми меморіалізації місця масових розстрілів можна прочитати на сайті Українського інституту національної пам’яті. 

Трагедія Бабиного Яру

Трагедія Смолярні ( Володимирець)

Голос історії

Розклад уроків у 7-А класі 

на п'ятницю 02.09.2016 р.

1.  Алгебра

2. Хімія

3. Історія України

4. Зарубіжна літ.

5. Географія

6. Українська літ.