Вшановуючи минуле, будуємо майбутнє.

       «… повернення до потреби пам’яті, до потреби знання свого         минулого, але насамперед – до милосердя, до християнського виміру відчуття людини. Це має бути щоденною пам’яттю – так, як кожна людина має потребу час від часу іти на могилу своїх рідних, згадати їх»
                                                             Оксана Пахльовська

     Голодомор 1932-1933 років - безпрецедентний злочин сталінської тоталітарної системи проти українського народу, який спричинив національну катастрофу.

      Конфіскацію продовольства комуністичний режим застосував як зброю массового знищення населення.
За оцінками дослідників, втрати від голоду становили від 7 до 10 млн. осіб, понад третина          з них - діти.

      Голодомор в Україні спричинив глибокі наслідки. І саме тому ми повинні повною мірою врахувати всі ці наслідки і добитися істини та правди, а також виявити його причини.
       «Машина радянського керівництва» спалила не лише життя мільйонів українських людей, але знищила і ненароджених ними.

     Українські люди, які не знали слова геноцид, стали його жертвами, "власною страшною долею шлють нам пересторогу крізь плин віків".

Люди не спроможні щось змінити в минулому, але в змозі дати йому об'єктивну оцінку, а також винести з того уроки і запобігти поверненню гірких і драматичних сторінок історії. Всебічні, правдиві знання допоможуть уникнути подібних катастроф у майбутньому. Головне - не допустити цього у теперішньому суспільстві. Це стане найбільшим вшануванням пам'яті жертв страшної трагедії.

     Щорічно четверту суботу листопада у країні проголошено Днем пам’яті про жертви цієї трагедії.